|
Олексій Полив'яний. Результати прем’єрного туру цьогорічної першості району з футболу на загал виявились очікуваними. Чинний чемпіон «Нива»(Попівка) дозволив собі розкіш зіграти з дебютантом ДЮСШ «Колос»-«Агротех-Гарантія»(Комишня) в достоту аматорський футбол, коли сторони не вельми переймаються захистом власних воріт – 7:3 на користь титулованого колективу. Зате дорослі земляки переможених юнаків із ФК «Комишня» обіграли «Промінь» (Білики) – 3:1. Відзначилися в господарів Ігор Рудченко, Олександр Гудов( з пенальті), Михайло Мірошник. За гостей забив Михайло Головко. Команда СФГ «Зубівка» взяла гору над ФК «Зуївці» – 2:1. Тут двічі ворота суперників вразив Юрій Філь, на що Василь Зайшлий відповів тільки раз. ФК «Ромодан» упевнено здолав «Старт»(Хомутець) – 4:1. До відносних несподіванок все ж належить натужний виграш СК «Петрівці» в ще одного дебютанта першості «Олімпії»(Савинці) по мінімуму – 1:0 у самому кінці матчу. Три очка фавориту приніс результативний удар Олександра Овдієнка. Нарешті рахунок 7:0, з яким великосорочинський «Колос» розправився з «Хліборобом-Ліс»(Шахворостівка), мимохіть наводить на думку про серйозність намірів дружини з батьківщини Миколи Гоголя в нинішньому сезоні. Дублі на рахунку Дмитра Нечипоренка і Сергія Черниша. По голу – в Олександра Омельченка, Михайла Опухлого, Віталія Величка. Втім, першість тільки стартувала, і дебютні успіхи чи невдачі можуть виявитись просто випадковістю. Час покаже. Олексій Полив’яний |
11 травня 2011
|
Щороку на початку травня в Дібрівці на місцевому іподромі відбуваються кінні перегони. З усіх куточків України приїжджають любителі кінного спорту подивитися на змагання. Та не тільки ця подія притягує гостей 2 травня в Дібрівку. Про інші спортивні видовища розповідає Володимир Гришко. І СКАЧКИ, І БОРЦІВСЬКІ ДВОБОЇ Віднедавна у нашій Дібрівці на травневі свята проводяться традиційно не тільки скачки. Миргородська районна ДЮСШ «Колос» запрошує другого числа травня і юних аматорів вільної боротьби на свою відкриту першість, яку організовують на пристойному рівні. Спонсори – ТОВ «Астарта»(головний директор В.П.Іванчик), приватні підприємці В.І.Дудник, І.М.Долуда, С.А.Кахерський . Цьогоріч участь у ній взяли господарі та гості з Києва, Полтави, Глобино, Лубен, Зінькова. Вихованці місцевого тренера Олексія Кваші здобули загалом 16 медалей. Три золоті: Антон та Олександр Борисенки, Катерина Коваленко. Срібло у Віктора і Олександра Воловіченків, Станіслава Немировського, Богдана Гаркавченка, Антона Шипоші. Бронзу здобули Сергії Супруненко і Шевченко, Володимири Хижа і Воловіченко, Олександр Назаренко, Іван Олексієнко та Владислав Гуржій. Володимир Гришко, директор районної ДЮСШ «Колос» |
11 травня 2011
|
З Днем Перемоги !!! СИМВОЛІЧНА ПЕРЕКЛИЧКА Зазвичай на Миргородщині до Дня Перемоги проводилися турніри для любителів гри в шахи. Цьогоріч же аматорам самотужки довелося організовувати змагання, що стало традиційним. Причому воно виявилося і масовішими, і в кваліфікаційному відношенні більш представницьким за ппопередні. Охочих зіграти в швидкі шахи(по 15 хвилин на роздуми в партії кожному) назбиралося на два турніри: серед ветеранів-шахістів і молодших та зовсім юних. У першому з них(12 учасників, 6 турів за швейцарською системою) переміг кандидат у майстри з с.Петрівців Микола Романів – 5 очок. На півочка менше взяв першорозрядник із Миргорода Сергій Онопорієнко – друге місце. Він лідирував до останнього туру, але якраз земляк переможця першорозрядник Роман Гусейнов у заключній партії зупинив фаворита, дозволивши Миколі Романіву в підсумку очолити турнірну таблицю, а сам, таким чином, увійшов до числа призерів із третім результатом – 4 очка. По 3,5 очка взяли аж троє першорозрядників – відповідно Анатолій Сидоренко, Володимир Ізюмов(підполковник у відставці) і Василь Джунь. Із трьома очками фінішували першорозрядники Олександр Ткаченко і Петро Яковенко, кандидат у майстри Олексій Модло, кількаразовий переможець подібних турнірів. Все це свідчення неубутнього азарту, змагальної пристрасті і гострої конкуренції серед місцевих старійшин давньої і мудрої гри. З-поміж когорти молодших колег(20 учасників) першість за міжнародним майстром Валерієм Курочкіним(старшим лейтенантом) – 5,5 очка. Кандидати в майстри Валерій Яворовський і Сергій Бондаренко(5 і 4,5 очка) вибороли другий й третій призи. Майстер ФІДЕ, випускник військового училища Артем Тютюнник з 4-ма очками(кращий коефіцієнт) посів 4-те місце. Наступні – за другорозрядником Олександром Халітовим, уже тертими, хоч і юними першорозрядниками Романами Яременком і Граньком – теж по 4 очка. Третьокласниця Влада Ставицька не вельми тушувалася в компанії солідних мужчин і в’юнких хлопчаків, очоливши другу десятку учасників(3 очка). Словом, на лице девіз шахової федерації(ФІДЕ) – ми всі – одна сім’я, що символічно перекликається з всенародним Святом Перемоги. Олексій Полив’яний |
9 травня 2011
|
Володимир Гришко. Нагорода за достойну працю Управління з питань фізичної культури і спорту Полтавської державної адміністрації підвела підсумки роботи фізкультурно-спортивних організацій області зі спортивної майстерності за 2010 рік. Як зазначено у наказі № 87 від 25 березня 2011 року Миргородський район зайняв І місце в області серед районів з не олімпійських видів спорту, а Миргородська районна ДЮСШ «Колос» – ІІ серед спортивних шкіл області. Тренер вищої категорії районної ДЮСШ «Колос» з гирьового спорту, викладача фізичного виховання Хомутецького ветзоотехнікуму Сергій Отисько очолив рейтинг тренерів Полтавської області з не олімпійських видів спорту. До десятки кращих тренерів Полтавської області з олімпійських видів спорту потрапили тренери-викладачі ДЮСШ «Колос» з боротьби дзюдо та вільної боротьби – відповідно Сергій Голінка та Олексій Кваша. За цими здобутками – майстерність і працьовитість юних спортсменів, професіоналізм і відданість улюбленій справі тренерів, терпіння та розуміння батьків, підтримка місцевого бюджету та не багатьох спонсорів, організаторські зусилля людей, які працюють над реалізацією державної молодіжної політики та у галузі фізичної культури і спорту. Вітаємо тренерів і спортсменів Миргородського району та ДЮСШ «Колос» із заслуженим успіхом! Так тримати! Володимир Гришко, директор ДЮСШ «Колос». |
5 травня 2011
|
Олексій Полив’яний. МАЙСТЕР–КЛАС ДЛЯ «ЖОВТОРОТИКІВ»
Рідко які розіграші футбольних кубків усіх рівнів обходяться без гучних сенсацій. Олімпійська система(хто програв – вибуває) зумовлює налаштованість команд-учасниць буквально на кожний двобій, а фаворити частенько через зверхнє ставлення до начеб слабших суперників зазнають принизливого фіаско. І вже на першому ж етапі (1/8 фіналу) турніру «Весняного кубка» Миргородського району дебютант ДЮСШ «Колос»-«Агротех-Гарантія»(Комишня), як повідомлялося, вибив із змагання екс-чемпіона ФК «Ромодан». Також влучнішими були вихованці тренерів районної ДЮСШ «Колос» Олександра Кириченка і Сергія Лубенця, пробиваючи одинадцятиметрові після нічиєї в основний час – 1:1 (1/4 фіналу) в зустрічі з ФК «Зуївці» – 4:2. Зупинили зухвалих «жовторотиків» у півфіналі дворазові переможці відкритої першості Миргородського району з футзалу – СК «Петрівці». Футбольні метри влаштували суворий іспит юнакам, наочно продемонструвавши для них майстер-клас – 12:0 на користь СК «Петрівці». За цю команду виступають неодноразові чемпіони області в складі ФК «Велика Багачка» Олександри Безуглий, Овдієнко і Коломієць, Юрій Баштовий, Володимир Цибулько. Суперниками футзального чемпіона у фінальному герці 30 квітня буде інший збурювач у табелях про ранги – «Колос»(Великі Сорочинці), який у післяматчевих пенальті(основний час – 0:0) обіграв нині чинного чемпіона з класичного футболу «Ниву»(Попівка) – 5:3. Сорочинчани завдяки своєму ентузіазмові й під орудою тамтешнього фаната Віталія Величка і за підтримки сільського голови Юрія Донченка та директора місцевого сільгосппідприємства АОПП «Великосорочинське», депутата обласної ради Михайла Харченка заявили про себе ще на відкритій першості району з футзалу. Хоч старт у кубковому змаганні видався для «Колоса» не надто оптимістичним: перемога тільки в післяматчевих пенальті(4:2) над скромною командою – «Хліборобом» (Шахворостівка). Основний час – 0:0. Далі вже переконливий виграш у ФГ «Татарчук»(Зубівка) – 4:0. Попри об’єктивну силу СК «Петрівці», залишається можливість чергового сюрпризу. Це ж все-таки кубкове змагання.
Олексій Полив’яний |
5 травня 2011
|
ЩЕ ОДНА ЖЕРТВА «ЖОВТОРОТИКІВ» Далебі, перемога футбольної команди із селища Комишні над колективом сусіднього села Зуївців на загал сприймається як звичайнісінька річ. Так за статусом і належить. Але якщо успіху добиваються юнаки в герці з дорослими, то подія все-таки неординарна. Хіба що суттєвою пом’якшуючою обставиною для «потерпілих» у цьому випадку є те, що «жовторотики» два з половиною роки регулярно тренуються й виступають однією дружиною в тому числі на змаганнях всеукраїнського рівня. Так от уперше заявлений колектив ДЮСШ «Колос»-«Агротех-Гарантія» у розіграш кубка Миргородського району серед дорослих команд («Весняний кубок») у 18 фіналу пройшов чемпіона-2009 ФК «Ромодан», а в 1/4 і ФК «Зуївці», знову краще виконавши(дався взнаки вишкіл у ДЮСШ «Колос») післяматчеві пенальті. Основний час не виявив сильнішого – 1:1(гол у комишнян забив Артем Мирошник), по пенальті ж – 4:2 на користь юнацького колективу. Тепер «жоторотикам» у півфіналі влаштує суворий іспит СК «Петрівці», де грають супердосвідчені неодноразові чемпіони області Олександри Безуглий і Коломієць, Юрій Баштовий, Володимир Цибулько. Можна тільки поспівчувати директорові районної ДЮСШ «Колос» Володимирові Гришку, які душевні муки його нуртуватимуть! Він зараз куратор юнацького футбольного колективу, а не так і давно був наставником згаданих гравців, із якими неодноразово добивався резонансних перемог. СК «Петрівці» у 1/4 фіналу в другому таймі подолав опір у Хомутці місцевого «Старту» – 3:0 завдяки влучним ударам Олександрів Коломійця й Овдієнка та Андрія Мисника. Окрасою ж чвертьфінальної стадії розіграшу кубка стало дербі – «Нива»(Попівка) – ФК «Попівка). Перший колектив узяв гору – 1:0. Гол з пенальті забив Дмитро Дубницький. Зате «Колос»(Великі Сорочинці) порівняно легко пройшов ФГ «Татарчук(Зубівка) – 4:0. Двічі відзначився Віталій Величко(один гол із одинадцятиметрового), по голу забили Дмитро Нечипоренко і Михайло Опухлий. Тепер і для «Колоса» настав момент істини: переграє на своєму полі торішнього чемпіона району попівську «Ниву» – по праву вже вважатиметься топ-командою в районі. Олексій Полив’яний |
25 квітня 2011
|
Про спортивні успіхи шахістів розповідає журналіст Олексій Полив’яний. МИРГОРОДЦІ – У КОРОЛЯХ Через відомі причини шахові турніри в залік V-их Спортивних ігор молоді Полтавщини проходили в м.Лубнах тільки з блискавичного і швидкого видів, а «класика» залишилась чи не вперше поза програмою: довго і втратно. Та й команд зважилося на прю всього-на-всього четверо: господарі(м.Лубни і Лубенський район), м. Миргород і Решетилівський район. За кваліфікаційним складом змагання теж на загал не вельми вражали. Майстер спорту і кандидат у майстри Світлана і Вікторія Малимоненки(Решетилівський р-н), кандидат у майстри Анна Самар(м. Миргород), Віталій Бажан(Решетилівський р-н). Решта учасників – з масовими розрядами. Не було чомусь грандів із Полтави, Кременчука, Комсомольська, які б значно підвищили рейтинг Спортивних ігор і їхній кваліфікаційний рівень. А загальнокомандну перемогу здобули миргородці під орудою наставника Валерія Яворівського. Хлопці(Захар Іщенко, Романи Гранько і Яременко, Олег Остапенко) попри специфіку бліцу й швидких шахів, у обох видах брали гору. Дівчатка ж(Анна Самар, Євгенія і Олександра Кривки) кращими були з бліцу, другими – з швидких шахів. Колективом юні земляки показали себе в заключний день змагань, обігравши у вирішальному поєдинку конкурентів – решетилівців відповідно 3:1 і 2:1, що й забезпечило нашим підсумковий успіх. Олексій Полив’яний
|
23 квітня 2011
|
ХАРАКТЕР КРІЗЬ ГОРОБИНУ НІЧ Про перманентні успіхи в лижних і легкоатлетичних кросах Анастасії Йосипівни Дойникової добре відомо на Миргородщині. Навіть і не великим прихильникам фізичної культури і спорту. Її як палку поборницю активного, здорового способу життя личило б ставити в приклад надто ж підростаючому поколінню. Невтомна жінка і в свої більш ніж 70 років – завсідниця масових стартів, туристичних зборів і походів як місцевого, так і всеукраїнського рівнів. Її життєве кредо – подолати себе, властиво, у змагальній атмосфері, в конкурентному середовищі, а то й в екстремальних умовах, наснажуючись при тому здоров’ям, акумулюючи запаси енергії, щоб зберегти якнайдовше високий ступінь працездатності. Неодноразово розповідалося і про її численні та виснажливі сходження на вершини гір, під час яких доводиться натерпітися від усякого дискомфорту, як-от: кисневого голоду, нелюдських зусиль, позамежної втоми, стресових ситуацій. Ба, більше того, Анастасія Йосипівна, виявляється, вже всьоме на День визволення міста Одеси від німецько-фашистських загарбників(9-10 квітня) взяла участь у туристичному пробігу-переходові з елементами орієнтування на 100км, на який дається доба – 24 години. Що за випробування, які приховані труднощі й, прямо скажемо, небезпеки чигають на відважних учасників марш-кидка, як вони осилювали по суті класичну олімпійську дистанцію – про це не без зайвої цікавості й зачаєного страху вирішили дізнатися у ветерана спорту.
А чергове собі Анастасія Йосипівна, безсумнівно, що вже намітила! Дивувався витривалості нев’янучої спортсменки Олексій Полив’яний |
23 квітня 2011
|
Слава воякам України! У добру путь на щастя і на долю Коли
сонечко весною землю пригрівало, 18 квітня 2011 р. з плацу Миргородського військкомату вирушило у військові частини 11юнаків цьогорічного весняного призову. З них – семеро з району(Іван Гайдар, Володимир Даценко, Євген Корпан, Максим Папіровнік, Андрій Рула, Олександр Трапєзніков, Максим Ярмоленко), четверо – з міста (Віктор Даценко, Валентин Литвин, Владислав Мележеченко, Руслан Скляр). Двоє з них служитимуть в аеромобільній бригаді м.Житомира(Є.Корпан і Р.Скляр), решту юнаків підготують для служби в частинах Повітряних Силах України. Віктор Даценко має вищу освіту, закінчив Полтавську аграрну академію, решта із середньою спеціальною освітою(випускники керамічного технікуму та СПТУ-44). Хто має спеціальність водія категорії С, будуть працювати за фахом. Провести своїх земляків прийшли батьки, родичі, представники духовенства та керівних органів міста і району – голова райдержадміністрації Олександр Волошко, заступники голови райдержадміністрації Сергій Данилевський і міського голови – Надія Устименко. Військовий комісар Петро Довгаль та головний спеціаліст військкомату Світлана Темченко побажали кандидатам у новобранці, щоб ті гідно пройшли всі випробування військової служби. А листи, які надсилатимуть командири з військових частин, де служитимуть миргородці, щоб були тільки з подяками. Олександр Волошко нагадав, що йдуть юнаки виконати свій конституційний обов’язок до лав Збройних Сил у ювілейний рік, у 20–ту річницю незалежності України. Він висловив надію, що майбутні воїни стануть мужніми, загартують волю, знайдуть у собі сили перебороти всі труднощі нелегкого солдатського життя. Адже багатий армійський досвід обов’язково згодиться кожному і в мирному майбутньому. Отець Сергій зі Свято–Успенського собору, благословивши у добру путь на щастя, на долю, побажав нащадкам козаків дотримуватись девізу прадідів: «За віру і Батьківщину не шкодувати живота свого». А отаман Миргородського полку призвав молодь не цуратись доброї козацької традиції і під схвальні вигуки проводжаючих намазав кожному юнакові лоба глиною, щоб завжди пам’ятали, якого вони роду, по якій землі ходили, яку землю повинні захищати. Від матерів мовила зворушливе слово Світлана Скляр. Призвавши гарно вчитись у мудрих наставників командирів нелегкої солдатської науки, вона попросила синів не лінуватись писати листи, адже в кожному з них діти передають частинку душі тим, хто на них чекає. У відповідь Євген Корпан від усіх новобранців пообіцяв служити гідно, з честю виправдати сподівання батьків і земляків. На згадку про цей урочистий день призовники отримали від влади міста та району пам’ятні подарунки, в які входило і письмове приладдя – конверт,блокнот і ручка. Тож є надія, що в ті кілька тижнів, коли не дозволятимуть користуватись мобільними телефонами, юнаки напишуть своїм рідним, щоб повідомити точну адресу і заспокоїти мам, що з ними все гаразд .Теплі слова прощання ще довго залишатимуться в пам’яті молодих воїнів як спогад про рідний край, про родину, де на них чекають, де їх люблять. Останній погляд на батьків, друзів, коханих – і ось уже вони в «Газелі», яка відвезе до обласного військкомату. Завтра хлопці отримають своє перше військове звання – «солдат» і перші накази «Рівняйсь!», «Струнко!».Через рік ці , трішки розгублені, сором’язливі , невпевнені юнаки повернуться справжніми чоловіками, які стануть опорою для своїх родин. Наталія Соловцова |
23 квітня 2011
|
Вшануймо Героїв Чорнобиля! Про наших земляків пише журналістка Раїса Ніколаєва. Без строку давності На сьогодні на Миргородщині проживають 449 ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи, 12 вдів, 61 ліквідаторів померли.
Аварія,
що сталася на Чорнобильській атомній
станції 26-го квітня 1986 року, залишається
найдраматичнішою та найважчою катастрофою
в усій історії ядерної енергетики як
за кількістю загиблих і потерпілих від
її наслідків людей, так і за економічними
збитками. За підрахунками експертів,
сумарний вихід радіоактивних речовин
становив 50 млн. кюрі, що дорівнює наслідкам
вибухів 500 атомних бомб, скинутих у 1945
році на Хіросіму. Чорнобиль і зараз
продовжує впливати на наше життя. Та
його наслідки могли б бути набагато
жахливішими, якби не мужність і
самопожертва сотень тисяч учасників
ліквідації наслідків аварії – наших
співвітчизників. Ризикуючи своїм життям
та здоров’ям, вони виконали свій
обов’язок і захистили людство від
згубного впливу і подальшого розповсюдження
радіації. І
хто краще може знати, що тоді насправді
сталося і відбувалося, хто може поділитися
своїми почуттями і переживаннями,
розповісти правду, як не ті, хто там були
і безпосередньо брали участь у ліквідації
наслідків великого глобального
лиха. Григорій Городничий потрапив на ЧАЕС разом із іншими водіями автопарку колгоспу ім. Гоголя наприкінці травня 1986 року у складі Чапаєвської дивізії. Через місяць з дня катастрофи ні він, ні його побратими, як і все мирне населення, достеменно не мали уявлення про її розміри та справжні наслідки, адже засоби масової інформації замовчували реальний стан навколо станції. І вже в 30-кілометровій зоні, побачивши велику кількість військових і цивільних, техніки, які працювали вдень і вночі, збагнув справжню трагічність подій – тут кожен наражав себе на смертельну небезпеку: і ті, хто несли службу поряд зі станцією і ті, що брали участь у активних роботах з дезактивації населених пунктів, як і Григорій Миколайович протягом трьох важких спекотних місяців. Або як його земляк Василь Панченко, який із серпня того ж року 34 дні ремонтував вражені радіацією техніку та інвентар. Та навіть коли вони й зрозуміли що протигази і респіратори насправді не можуть захистити від можливої променевої хвороби, ліквідатори продовжували нести свою службу сумлінно. І не за нагороди чи особливі привілеї, хоча для стимулу й були великі урядові обіцянки, а тому що усвідомлювали свою особисту відповідальність за дітей, рідних, врешті, як істинні радянські патріоти за свою батьківщину і навіть за все людство. Минуло 25 років з дня тих справді страшних подій, але пам’ять уперто зберігає похмурі чорнобильські спогади і відчуття, спільні для всіх: красиві здалеку села і міста виявилися безлюдними, засіяні весною поля і городи потопали в бур’янах, а над кожною оселею і людським життям кружляли сум і горе. Але на цьому життєві випробування мужніх рятівників не закінчилися. Протягом чверть століття триває їхня боротьба за своє здоров’я, серйозні проблеми з яким з’явилися дуже швидко після повернення до мирного життя. Ліквідатору аварії на ЧАЕС першої категорії інваліду третьої групи Василю Панченку вже через 6 років через хворобу довелося змінити роботу. Він, як Григорій Городничий, інвалід другої групи, кілька разів на рік проходить дорогий курс лікування. А чи можна колись змиритися з тим, що багато товаришів уже пішли із життя? Цього року 26-го квітня у Великих Сорочинцях уже вшановуватимуть пам’ять п’ятьох померлих односельців-ліквідаторів. І ще більше щемить серце у живих, коли довгі роки доводиться виборювати належні законодавством, але заморожені урядом права і щоразу вірити, що їх не просто почують, а й нарешті зглянуться і реально допоможуть. Та чи дочекаються колись ліквідатори сподіваного покращення життя у разі прийняття нового закону Кабінету Міністрів, який фактично ліквідовує усі існуючі пільги, пенсії та компенсації, передбачені для чорнобильців, що й без того є мізерними. Чорнобильська трагедія – з тих подій, справжнє значення яких для нашої нації й для людства ми, мабуть, ще тільки починаємо осягати. Можливо, 25 років – це короткий строк, аби суспільство хоча б «у першому наближенні» усвідомило, як змінила ця техногенна катастрофа наше життя. Достеменно ніхто не знає, скільки людських поколінь ще відчуватимуть її наслідки. Але моральний обов’язок кожного – пам’ятати і не дати забути іншим про тих, хто, не шкодуючи свого здоров’я і навіть життя, рятував світ від наслідків страшної аварії. Їхній великий подвиг не має строку давності і є справжнім прикладом людського героїзму і самопожертви. Раїса Ніколаєва.
|
23 квітня 2011
|
| Закрити |
